Про підсвідомість політиків
Попри навіть те, що Янукович у черговий раз сплутав щось у прізвищах поетів; попри те, що місцеві ЗМІ виступ спікера Верховної Ради встигли назвати «сєрєнькім» (zadonbass.org). Вразило мене не те, що він говорив - «будівництво нового стадіону доводить потужності країни…», а як саме. Голова українського парламенту говорив російською. Щоправда, з якимось дивним акцентом, мабуть, для того, щоб довести - він, відомий вчений, академік НАН України, таки володіє іноземними мовами, хоча й не може говорити на них так чисто, як Янукович чи, скажiмо, Ахметов.
Навіть дивлячись донецькі свята по телевізору, неважко було зрозуміти мотиви спікера. Ахметов посміхається щомиті, відчуває себе просто і впевнено. Виступ Януковича постійно перекривають оплески. Навіть Тимошенко відчуває впевненість у колі однодумців з БЮТу, що згуртувалися навколо її місця збоку VIP-ложі. Ющенка обсвистали, але для нього це теж був результат, бо приїзд на Донбас для президента - це як хода Христа на Голгофу. Донеччани його все одно не полюблять, але на заході країни співчуватимуть, як мученику. А Литвин на святі відчував себе некомфортно - це було видно щоразу, коли його ловила телекамера. І спікер заговорив російською - може, це було підсвідоме рішення, зумовлене бажанням сподобатися донеччанам? Вони, щоправда, взагалі не звернули на це увагу, бо в атмосфері донецького свята виглядало це цілком природно. Але тепер виникають питання. Якщо Литвин, держслужбовець вищого рангу, звертається до донеччан російською, чи визнає він де-факто, що принаймні Донбас у нас є російськомовним регіоном? Чи він думає, як захистити права російськомовних громадян України, - тема й насправді дуже болюча?
Мені здається, ні про що таке він не думає. Просто розмовляти одразу з усіма виборцями зрозумілою для кожного з них мовою - риса досвідченого політика. Можна навіть пояснити, звідки з’явився в спікера химерний «західноукраїнський» акцент - він спеціально виник для західних українців, які дивилися відкриття «Донбас Арени» по телевізору. Типу - і для вас я свій…
Але підсвідомо проблему спікер визначив. Бо напруження і протистояння, які зростають між сходом и заходом країни, ґрунтуються саме на мовному питанні. Когось ображає, що за нього вирішують, якою мовою йому говорити, дивитись кіно чи писати скарги... Так чи не доцільніше було б визнати, що російська мова має свої права в нашій країні, і це не просто мова «нацменшини», як прийнято говорити, а частина нашої історично-культурної спадщини? Причому зробити це не підсвідомо, як Литвин у Донецьку, а відверто.
