Ася ХРИСТОКИНА, Фото Юлии ИЛЬИНСКОЙ (23 января 2008)
Ленина у Бессарабки и Власа Чубаря на Отрадном помиловали

Ленина у Бессарабки и Власа Чубаря на Отрадном помиловали

Памятник Ленину стоит в начале бульвара Шевченко с 1946 года.

Комиссия Киевсовета утвердила список советских памятников под снос.

С киевских улиц уберут 27 (вместо запланированных 29) памятников культовых деятелей советской эпохи. Такое решение утвердили на недавней комиссии Киевсовета по вопросам местного самоуправления, региональных и международных связей.

В список постаментов под снос, который был составлен при участии Института истории Украины НАНУ, попали: 17 памятников Ленину, по 2 памятника Крупской (оба на Дарнице), Дзержинскому (на Жилянской и Красноармейской) и Петровскому (на ул. Грушевского и Гали Тимофеевой), а также организатору Голодомора в Украине Косиору (в сквере Артема), идеологу репрессий Мануильскому (на Липках), Калинину (на Зоологической), чекистам, которые погибли за власть советов (на Лыбидской площади).

- Эти деятели не только ничего общего не имеют с нашей столицей, но и сыграли очень негативную роль в истории страны, - рассказывает депутат Киевсовета Сергей Рудик, который инициировал снос памятников. - Все, кто попал в этот список, были причастны к организации и реализации Голодомора и политических репрессий в Украине.

Так, в справке о Ленине говорится, что он организовал первый Голодомор 1921-1923 годов, устроил террор против украинской интеллигенции и крестьянства. Кроме того, никогда не был в Украине и вообще считал ее заграницей.

Тем не менее главный памятник Ленину в Киеве - что напротив Бессарабки - решили не трогать. Может, прислушались к мнению ученых о том, что это - произведение искусства. А может, из политических соображений: не хочется ссориться с электоратом. Помиловали и монумент народному комиссару Власу Чубарю, расположенный на проспекте Отрадном. Вину последнего перед народом Украины доказать не удалось. Потому за отсутствием улик его, так сказать, оправдали.

Есть еще интересный момент: при переносе и демонтаже памятников киевские депутаты руководствуются устарелым Законом Украинской ССР «Об охране и использовании памятников истории и культуры». Согласно этому документу, чтобы убрать памятники тоталитаризму, недостаточно решения Киевсовета, для этого нужно разрешение Кабмина.

Планируется, что в будущем все эти памятники-изгои будут выставлены в одном месте Киева. Где именно, пока не ясно.

 Полный список памятников, определенных под снос

Перелік пам'ятників, що пов'язані з подіями та діячами радянського періоду

(монументи, пам'ятники, пам'ятні знаки)

 

 

№ з/п

 

Назва

 

Адреса

 

Відомості про особу, пам’ять якої увічнено

Тип, категорія об’єкту та документ, яким визначено охоронний статус

1.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Алматинська, 74 (Дніпровський р-н)

Ленін В.І. – організатор та керівник комуністичної революції в Росії. Ініціатор війни Радянської Росії проти УНР, організатор першого голодомору 1921-1923 рр. в Україні, терору проти української інтелігенції та селянства.

Ленін та Україна.

Ленін ніколи не перебував в Україні, українською культурою та історією не цікавився, вважав Україну «закордоном». Ленін на словах проголошував право націй на самовизначення  (у т.ч. й української нації), на практиці послідовно виступав проти ідеї української відокремленості.

Дотримуючись думки, що «при єдиній дії пролетаріатів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути мови». Вважав питання контролю над Україною, її хлібом та донбаським вугіллям питанням життя і смерті російської більшовицької революції. Видає «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української [Центральної] Ради» та організовує більшовицьку інтервенцію в Україну взимку 1917-18рр.

Ленін був безпосереднім організатором голоду 1921-22рр. в Україні, видавши наказ насильно вилучати і вивозити хліб з України в голодуючі райони Поволжя, водночас затягуючи з дозволом Американській адміністрації допомоги та ін. організаціям надати допомогу голодуючому українському населенню.

  "Вулиці Києва, Довідник" УЕ, Київ-1995

 

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

2.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Берлінського Максима, 9

(Шевченківський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

 

3.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Бориспільська, 7

(Дарницький р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

 

4.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Бориспільська, 9

(Дарницький р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102

 

5.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Ванди Василевської, 27/29

(Шевченківський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 30.07.1984 № 693

 

6.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

просп. Відрадний 103

(Святошинський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 17.11.1987 № 1112

7.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Глибочицька, 17

(Подільський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

 

8.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Жилянська, 107

(Шевченківський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

 

9.                   

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Миколи Краснова, 27

(Святошинський р-н)

 

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

 Рішення Київського міськвиконкому від 30.07.1984 № 693

 

10.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

бульв. Івана Лепсе, 8

(Солом’янський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

 Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102

 

11.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Мельникова, 81

(Шевченківський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

12.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Московська, 2

(Печерський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

13.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Набережно-Лугова, 8

(Подільський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

14.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Оленівська, 2

(Подільський р-н)

 

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

 

15.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

просп. Перемоги, 67

(Святошинський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102

 

16.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

просп. Повітрофлотський, 28

(Солом’янський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102

 

17.               

Пам'ятник

Леніну В.І.

вул. Індустріальна, 2

(Солом’янський р-н)

Див. п.1.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 17.11.1987 № 1112

18.               

Пам'ятник  Крупській Н.К.

вул. Бориспільська

(Дарницький р-н)

Крупська Надія Костянтинівна (1869, С.-Петербург – 1939, Москва) – соратник та дружина Леніна В.І. Радянський партійний та державний діяч.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

 Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

19.               

Пам’ятник

Крупській Н.К.

Привокзальна площа,

(Дарницький р-н)

 

Щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, монументальне мистецтво,

Наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 25.09.2006 р. №53

20.               

Пам’ятник Дзержинському Ф.Е.

вул. Жилянська, 97

(Шевченківський р-н)

Дзержинський Фелікс Едмундович, член комуністичної партії з 1895 р., член ЦК з 1906 р., кандидат в члени Політбюро ЦК, у період між VIII та Х засіданнями РКП(б) входив до складу Оргбюро ЦК. В 1917р. входив до складу Секретаріату ЦК, член Петроградського ВРК, член Президіуму ВЦВК, член колегії НКВС РСФСР. В 1917-1918рр. - голова Всерадянського надзвичайного комітету, водночас в 1919-1923 рр. - нарком внутрішніх справ РСФСР, в 1921— 1924 рр. нарком шляхів сполучення. В 1922- 1926рр.-  голова ГПУ при НКВС РСФСР,  голова ВРНХ СРСР. Член ВЦВК и ЦВК СРСР.

Матеріали використані з:

Известия ЦК КПСС, 7 (306) июнь 1990.

 

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

21.               

Пам’ятник Дзержинському Ф.Е.

вул. Червоноармійська, 143/2

(Печерський р-н)

 

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 № 301

22.               

Пам'ятник

Косіору С.В.

Сквер Артема

(Шевченківський р-н)

Косіор Станіслав Вікентійович - партійний та державний діяч. В жовтні 1917р. - комісар Петрогородського військово-революційного комітету, учасник озброєного повстання. Був членом Комітету революційної оборони Петрограду, народним секретарем фінансів України, членом Оргбюро по скликанню 1-го засідання Української компартії. З серпня 1918р. - на підпільній  роботі на Україні, секретар підпільного Київського комітету КП(б) України, секретар ЦК КП(б) України, керівник позафронтового бюро ЦК КП(б) України, член Колегії Наркомату продовольства  України (УРСР). В 1928р. замінив Л.М. Кагановича на посту генерального секретаря ЦК КП(б) України. На липневому Пленумі ЦК (1928) в своєму виступі пояснював труднощі в ході кампанії хлібозаготовок посиленням опору кулацництва. Був одним з найвірніших прихильників І.В.Сталіна, керував проведенням колективізації на Україні, яка забрала мільйони життів. Косіор С.В. один з найголовніших винуватців голоду на Україні 1932-33 рр. Приймав активну участь в організації масових репресій на Україні в 1935-38 рр., бувши в складі "трійки", яка засудила до розстрілу десятки тисяч людей. В 1937р. був обраний депутатом Верховної Ради СРСР.

Матеріали використані з наступних книжок.:

 1.Залесский К.А. Империя Сталина.

2.Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 № 301

23.               

Пам’ятник

Петровському Г.І.

вул. Михайла Грушевського, 1

(Печерський р-н)

Петровський Григорій Іванович, член комуністичної партії з 1897р. З 1912 р. - в складі ЦК, кандидат в члени Політбюро ЦК.  В 1919 —1938 рр. - Голова Всеукраїнського ЦВК та ЦВК УРСР. Водночас, з 1922 р.  один з голів ЦВК СРСР, в 1938-1939 рр. - заступник голови Президіуму Верховної Ради СРСР. З 1940 р.  - заступник директора Музею Революції СРСР. Член ВЦВК та ЦВК СРСР, депутат Верховної Ради СРСР 1 скликання. 

Матеріали використані з:

Известия ЦК КПСС, 7 (306) июнь 1990.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 № 301

24.               

Пам’ятник

Петровському Г.І.

вул. Галі Тимофєєвої, 3-13

(Шевченківський р-н)

 

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

Рішення Київського міськвиконкому від 30.07.1984 № 693

25.              4

Пам’ятник

Калініну М.І.

вул. Зоологічна, 3

(Шевченківський р-н)

Калінін Михайло Іванович, член комуністичної партії з 1898 р, член ЦК з 1919 р., член Політбюро ЦК, член Оргбюро ЦК.  З 1917 р. - міський голова Петрограду та член колегії Наркомату у справах продовольства. З 1918 р. - комісар міських господарств Спілки комун Північної області та  Петроградської трудової комуни. В 1919—1938 рр. Голова ВЦВК, водночас з 1922 р. - голова ЦВК СРСР. З 1938 р. по березень 1946 р. - голова Президіуму Верховної Ради СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1944р.).

Матеріали використані з:

Известия ЦК КПСС, 7 (306) июнь 1990.

Пам’ятка

монументального

мистецтва місцевого значення,

 Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102

26.              7

Пам’ятник чекістам, що загинули за Владу Рад

Либідська площа,

(Печерський р-н)

 

Пам’ятка

монументального

мистецтва національного значення,

 Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

27.              8

Пам’ятник Мануїльському Д.З.

вул. Липська,

(Печерський р-н)

Мануїльський Дмитро Захарович -  партійний та державний діяч, академік АН України (1945). З 1917р. -  член колегії Наркомату продовольства, з лютого 1918р. - заступник наркому. Один з організаторів продзагонів. В 1918р. направлений на Україну, член Всеукраїнського ревкому. З грудня 1921р. -  1-й секретар  ЦК КП(б) України. В 1920-23рр. і 1929-52  рр. - член Політбюро ЦК КП(6) України.  В 1923-52рр. - член ЦК компартії. З липня 1924р. -  член Президіуму,  в 1928-43рр. - секретар  виконкому Комінтерну. За час, коли Мануїльський Д.З. був одним з керівників Комінтерну, тисячі його членів були розстріляні. На Пленумі ЦК ВКП(б) (лютий - березень 1937), при обговоренні питання про М.І.Бухаріна та О.І. Рикова виступив "за виключення, видачу суду та розстріл". Під час Великої Вітчизняної війни в 1942-44рр. працював в Головному політичному управлінні Радянської армії. В 1947-54рр. - депутат Верховної Ради СРСР. З липня 1944р. -  заступник голови РНК (Ради міністрів) України та нарком (міністр) закордонних справ УРСР.

Матеріали використані з:

1. Залесский К.А. Империя Сталина.

2.Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000

 

Пам’ятка

монументального

мистецтва національного значення,

 Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159

 

загрузка...
загрузка...

Политика

Происшествия

Общество

Светская хроника и ТВ

Спорт